О фильме:
Страна:
Украина
Производство:
Ялта-Фильм
Год выхода:
2008
Жанр:
Драма, Мелодрама
Режисёры:
Роберт Кромби
Актёры:
Богдан Ступка, Авалон Барри, Тодд Соли, Людмила Ширяева,Александр Леонтаритис, Элиссаиос Влахос, Вассилис Психоуепоулос,Оксана Осипова, Сергей Козенко, Анатолий Семенов, Наталья Киселева, Андрей Саминин, Инна Капинес, Александр Завальский,Олег Лепинец
Бюджет:
$1 950 000
Мировая премьера:
29.02.2008
Продолжительность:
92 мин.
Аннотация:
Молодая американская пара отправляется на остров Лесбос провести свой медовый месяц. Она — избалованная дочь миллионера, он- начинающий художник. Их ждет прохлада морской глубины, раскаленный песок и страсть, не знающая границ. Вкушая все прелести греческого острова, они не подозревают, что это путешествие станет для них роковым.
Знакомство с рыжеволосой Хеленой — открывает им новые грани чувственности. Судьбы героев переплетаются в нестандартный любовный треугольник, который обречен стать вторым рождением легенды о древнегреческой поэтессе Сафо воспевшей неординарную любовь.
Знакомство с рыжеволосой Хеленой — открывает им новые грани чувственности. Судьбы героев переплетаются в нестандартный любовный треугольник, который обречен стать вторым рождением легенды о древнегреческой поэтессе Сафо воспевшей неординарную любовь.
Вот вам трейлер.
Барвношатна владарко, Афродіто,
Дочко Зевса, підступів тайних повна,
Я молю тебе, не смути мені ти
Серця, богине,
Але знов прилинь, як колись бувало:
Здалеку мої ти благання чула,
Батьківський чертог кидала й до мене
На колісниці
Золотій летіла ти. Міцнокрила
Горобина зграя, її несучи,
Над землею темною, наче вихор,
Мчала в ефірі.
Так мені являлася ти, блаженна,
З усміхом ясним на лиці безсмертнім:
«Що тебе засмучує, що тривожить,
Чом мене кличеш?
І чого бажаєш бентежним серцем,
І кого схилити Пейто повинна
У ярмо любовне тобі? Зневажив
Хто тебе, Сапфо?
Хто тікає - скрізь піде за тобою,
Хто дарів не взяв - сам дари вестиме,
Хто не любить нині, полюбить скоро,
Хоч ти й не схочеш...»
O, прилинь ізнов, од нової туги
Серце урятуй, сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічнице,
На допомогу.
До богів подібний мені здається
Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,
Голосу твого ніжного бриніння
Слухає й ловить
Твій принадний усміх: від нього в мене
Серце перестало б у грудях битись;
Тільки образ твій я побачу - слова
Мовить не можу.
І язик одразу німіє, й прудко
Пробігає пломінь тонкий по тілу.
В вухах чути шум, дивлячись, нічого
Очі не бачать.
Блідну і тремчу, обливаюсь потом,
Мов трава пожовкла, безсило никну,
От іще недовго й, здається, має
Смерть надлетіти...
Діви Нереїди, нехай щасливо
Вернеться мій брат у країну рідну,
Все, що тільки він серцем забажає,
Все йому сповніть!
Чим грішив колись - хай в непам'ять піде,
Хай радіють зустрічі друзі давні,
Вороги - смутяться. Нехай їх краще
Зовсім не буде!..
Хай сестру свою нині він вшанує,
Хай без вороття проминеться горе...
І мені-бо часто смутила серце
Братня неслава,-
Як усюди йшов поговір про нього
І лихі обмови - на втіху людям;
Тільки що змовкали - мені здавалось -
Знову починались...
O, почуй, богине, втиши печалі,
Зло втопи в нічній темряві похмурій,
Відведи від нас всі нещастя, будь нам
Ти оборона!
Барвношатна владарко, Афродіто,
Дочко Зевса, підступів тайних повна,
Я молю тебе, не смути мені ти
Серця, богине,
Але знов прилинь, як колись бувало:
Здалеку мої ти благання чула,
Батьківський чертог кидала й до мене
На колісниці
Золотій летіла ти. Міцнокрила
Горобина зграя, її несучи,
Над землею темною, наче вихор,
Мчала в ефірі.
Так мені являлася ти, блаженна,
З усміхом ясним на лиці безсмертнім:
«Що тебе засмучує, що тривожить,
Чом мене кличеш?
І чого бажаєш бентежним серцем,
І кого схилити Пейто повинна
У ярмо любовне тобі? Зневажив
Хто тебе, Сапфо?
Хто тікає - скрізь піде за тобою,
Хто дарів не взяв - сам дари вестиме,
Хто не любить нині, полюбить скоро,
Хоч ти й не схочеш...»
O, прилинь ізнов, од нової туги
Серце урятуй, сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічнице,
На допомогу.
До богів подібний мені здається
Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,
Голосу твого ніжного бриніння
Слухає й ловить
Твій принадний усміх: від нього в мене
Серце перестало б у грудях битись;
Тільки образ твій я побачу - слова
Мовить не можу.
І язик одразу німіє, й прудко
Пробігає пломінь тонкий по тілу.
В вухах чути шум, дивлячись, нічого
Очі не бачать.
Блідну і тремчу, обливаюсь потом,
Мов трава пожовкла, безсило никну,
От іще недовго й, здається, має
Смерть надлетіти...
Діви Нереїди, нехай щасливо
Вернеться мій брат у країну рідну,
Все, що тільки він серцем забажає,
Все йому сповніть!
Чим грішив колись - хай в непам'ять піде,
Хай радіють зустрічі друзі давні,
Вороги - смутяться. Нехай їх краще
Зовсім не буде!..
Хай сестру свою нині він вшанує,
Хай без вороття проминеться горе...
І мені-бо часто смутила серце
Братня неслава,-
Як усюди йшов поговір про нього
І лихі обмови - на втіху людям;
Тільки що змовкали - мені здавалось -
Знову починались...
O, почуй, богине, втиши печалі,
Зло втопи в нічній темряві похмурій,
Відведи від нас всі нещастя, будь нам
Ти оборона!
